Про це ЗІКу повідомила університетська прес-служба.

Василь Нечепа сам з Чернігова. Він є лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка, народного артиста України, громадським діячаем.

Зустріч з Василем Нечепою є продовженням започаткованої на Міжнародній науково-практичній конференції «Тарас Шевченко та кобзарство» (2010 р.) серії заходів з нагоди відзначення 200-ліття Тараса Шевченка.

«Підтримай свою культуру! Підтримай українську культуру!» – під таким гаслом проходив творчий вечір.

Вже безпосередньо сам творчий вечір розпочався піснею. Співаючи, до зали ввійшов Василь Нечепа. Кобзар дуже харизматичний – це сивочолий чоловік. Під супровід кобзи він розповідав, що діялось у сиву давнину, в яких краях він бував і що бачив, які відомі постаті траплялись на його шляху. Все це кобзар описав у книзі «Рід козацький величавий», яку теж презентував на цьому вечорі.

Вечір мав і освітню складову – чоловік ознайомив аудиторію з витоками українського музичного мистецтва. «Співають в Україні праукраїнці ще з часів допотопних. У пам’яті людей з Подніпров’я є пісні з часів мамонтів, а мамонтів, як відомо, не існує вже більше 10-ти тисяч років. Міцні глибокі підвалини мають і наші народні музичні інструменти. 15 тисяч років до Різдва Христового в Мезині, на Чернігівщині, грали на орнаментованих пофарбованих інструментах, виготовлених із кісток мамонта» – розповів Василь Нечепа, після чого проілюстрував звуки цих інструментів в аудіозаписі. Також кобзар показав свою кобзу, яку було виготовлено за зразком інструмента славнозвісного кобзаря Терентія Пархоменка.

Згадував Василь Нечепа і про те, як вів пошуки кобзарського репертуару, зокрема про пісні, записані Олександром Довженком з голосу своєї матері. «Оповім історію відтворення цих пісень. Натрапив я на них випадково у журналі «Фольклор та етнографія». Там було записано понад 30 текстів і дуже мало мелодій. Я прагнув оживити ці пісні. Виступав з концертами і розпитував про них. Хотів, щоб люди наспівали» – каже він. На одному з виступів прочитав пісню Одарки Довженко, до якої не знав мелодії, і одна старенька бабуся нагадала її собі, але дочекавшись кінця концерту, так наслухалася Нечепу, що мелодія вилетіла їй з голови, – переказав кобзар курйозний випадок.