Про Іран як найімовірнішу гарячу точку говорять уже давно. Претензії до цієї країни традиційно мають Сполучені Штати Америки, які доволі гостро реагують на перспективу створення там ядерної зброї. Не залишається осторонь і ЄС, який запроваджує економічні санкції. Однак найгострішими є стосунки Ірану з Ізраїлем. Нині Єрусалим усерйоз роздумує, коли завдати військового удару по Ірану — у квітні, травні чи червні цього року.

Взаємини двох опонентів не обмежуються ядерною програмою. «Іран активно підтримує антиізраїльські сили в низці країн, створю­ючи таку собі коаліцію — це рухи в Сирії, Єгипті, Палестині. Також він підтримує терористичні угруповання. Вибухи в посольствах Ізраїлю в Індії та Грузії і водночас різкі заяви Ізраїлю про те, що за цим стоїть Іран, свідчать: Ізраїль поступово готує обґрунтування для можливої війни з Іраном. Відтак збройний конфлікт цілком можливий», — говорить у коментарі «Газеті» директор програми «Зовнішня та безпекова політика» Українського інституту публічної політики Сергій Донський.

Друга причина для конфлікту — уже згадувана ядерна зброя. Річ у тім, що влада Ірану нещодавно заявила про плани перенести більшу частину робіт зі збагачення урану в підземне сховище поблизу міста Кума. Цей об’єкт поза зоною досяжності неядерних видів зброї. Тож точкою неповернення, після якої зупинити Іран уже буде неможливо, вважають власне реалізацію цієї програми. Відтак Ізраїль уже заявив про готовність завдати удар по іранських ядерних об’єктах — але після того, коли Іран порушить так звану «зону імунітету» і розпочне створення ядерної бомби. А це може статися у квітні, травні або червні. Своєю чергою, духовний лідер Ірану, аятола Сейед Алі Хаменеї на початку лютого заявив, що жоден міжнародний тиск не змусить країну згорнути ядерну програму, а Ізраїль буде вирізано як ракову пухлину.  

«Розслідування і вис­новки МАГАТЕ щодо збагачення урану для можливості створення ядерної зброї є іншою складовою імовірної військової кампанії, — каже С. Донський. — Щоправда, факт створення ядерної зброї доволі складно довести: хоча ядерну програму Ірану втілюють швидкими темпами, прямого зв’язку між її розвитком і створенням ядерної зброї немає. Але на прикладі Іраку ми вже бачили, що для початку військової кампанії може бути достатньо лише гучних заяв і підозр».  

Звісно, варіант боротьби за без’ядерний Іран неможливий без участі в конфлікті Сполучених Штатів Америки. Однак, на думку експерта, Штати наразі не зацікавлені в цьому конфлікті — принаймні до президентських виборів у листопаді. «Для США важливо не допустити створення ядерної зброї в країні-ізгої, а також, щоб Іран не збільшував свого впливу на Близькому Сході. З іншого боку, Штати безперешкодно отримують нафту з Перської затоки, і в цьому плані вони і весь західний світ дуже вразливі. Бо якщо Іран справді перекриє Ормузьку протоку (для цього є певні можливості, хоча, звісно, на тривалий час це зробити неможливо), це може мати тяжкі та непередбачувані наслідки для світу. Зокрема, відбудеться стрімке зростання цін на нафту, оскільки наявні обхідні потужності, в тому числі в ОПЕК, можуть компенсувати лише маленьку частину втрат. У підсумку США, хоч і не зацікавлені у війні, яка є політично недоцільною до президентських виборів, потроху концентрують у районі Перської затоки певні військові сили — авіаносці, стратегічні бомбардувальники, зокрема в Катарі. Мабуть, сценарій військового конфлікту таки відпрацьовують», — говорить експерт.

Загалом різні підходи до війни спричинили певний дисонанс між союзниками. Непорозуміння видно, зокрема, в різких заявах із боку Ізраїлю про те, що Америку буде попереджено за 12 годин до нападу. На думку С. Донського, це роблять для того, щоб, грубо кажучи, поставити США перед фактом, чого стратегічні партнери не мали б робити, чим Штати не надто задоволені. Відповідно, найімовірнішим, на думку експерта, є такий варіант: війна, якщо й буде, то її розпочне Ізраїль в односторонньому порядку, сподіваючись, що потім, у менш гострій фазі (й уже після президентських виборів), союзники підтримають.

Однак певний період війну вестимуть один на один, і наразі передбачити її наслідки складно. «Ізраїль, звісно, має дуже мобільні, треновані та високотехнологічно озброєні сили, але Іран — дуже міцний горішок. Він десятиріччями готувався до можливої військової кампанії, це абсолютно серйозна позиція країни, незважаючи на всі ембарго та санкції. Тим паче, ці санкції є обмежено ефективними, оскільки за фактичної непідтримки Китаю та Росії вони не надто стримували розвиток Ірану. Крім того, останніми роками іранці, крім того, що купували зброю, фактично розробили аналоги світових озброєнь. Тож якщо в разі війни Іран застосує гіб­ридну стратегію захисту, тобто партизанську війну плюс повноцінне застосування збройних сил, боротьба буде жорстокою. Звісно, потужності Ірану не до порівняння зі сукупними потужностями Ізраїлю та Штатів, отож можна прогнозувати перемогу союзників, але це буде не бліц-криг,  а виснажлива і непроста війна. Це буде другий Ірак зі значно кривавішими бойовими діями», — говорить пан Донський.

Водночас багато експертів прогнозують розширення кола учасників конфлікту. Дехто навіть прогнозує третю світову війну. Зокрема, нині Іран активно формує коло союзників, пропагуючи антиізраїльську й антиамериканську політику в країнах Близького Сходу. Серед імовірних партнерів Ірану називають не лише арабські країни, а й Китай і навіть Росію. До речі, саме такий сценарій може призвести до третьої світової. Однак, на думку С. Донського, він малоймовірний. «Імовірнішою є економічна блокада Ірану та паралельна підтримка Штатами внутрішньої опозиції для того, щоб народ сам повалив існу­ючий режим. В Ірані це буде надзвичайно складно зробити, бо там нація єдина, здебільшого антиамериканська. Однак, думаю, саме такий сценарій розробляють, і саме він імовірніший, аніж третя світова вій­на», — підсумовує експерт.