Хоча, зрештою, зібравшись разом, художники — львів’янки С. Шабатура й З. Шульга та творче подружжя з Коломиї Оксана Литвин і Ярослав Сахро — мали іншу мету: продемонструвати спадкоємність поколінь і те, що національна етнографія може бути сучасною. Вагомо, що йдеться не тільки про гобелени, декоративні панно, ткані сорочки, ляльки, а й про колекцію сучасного верхнього одягу з ліжникової нитки, що за потреби фарбують рослинними барвниками. 

«Усе почалося з пленеру «Відродимо глинянський килим», який із часом переріс в етномистецький проект «Екологічний ракурс», — розповідала під час відкриття виставки пані Шульга. — Ішлося про нове життя несправедливо забутих технологій. Прикрашаємо хати чужим ширвжитком і думаємо, що — гарно. Хоча, може, й невинуваті. Бо, скажімо, спалах українського килимарства, який переживали у 20-40 роках минулого століття, зумисне загашено в радянський період. Це мистецтво та підходи до нього навмисно спрощували, щоби зменшити популярність традиційних українських ліжників та інших тканих виробів. Нині національного інтер’єру в стилі Олени Кульчицької та інших митців в приватних домівках не побачиш. Наш проект демонструє, як можна зробити національну етнографію сучасною. А можна. Приміром, у пальто на кшталт тих, які представлено на виставці, ходить дружина японського посла. Тому наш проект, окрім іншого, ще й велика політика».