Білоруський фронт: Як вдарить по Україні та ЄС заковтування Росією Білорусі

субота, 12 січня, 2019, 10:10 Світ

Білоруський фронт: Як вдарить по Україні та ЄС заковтування Росією Білорусі

Президент Білорусі Олександр Лукашенко та президент Росії Володимир Путін. Фото: EPA/ALEXEI DRUZHININ

Президент Білорусі Олександр Лукашенко та президент Росії Володимир Путін. Фото: EPA/ALEXEI DRUZHININ

Тема можливої анексії Білорусі Росією актуалізувалася наприкінці минулого року. 19 грудня російський президент Володимир Путін схвалив військову доктрину союзної держави, пізніше прем’єр Дмитро Медведєв створив робочу групу з «інтеграції Росії і Білорусі». Рамковий союзний договір був підписаний Єльциним і Лукашенком ще в 1997 році. У цьому документі йшлося фактично про федерацію двох держав з єдиною валютою, ринком, судовою системою, зовнішньою політикою, об’єднаними системами енергетики, транспорту і зв’язку. У реальності до такої тісної інтеграції справа все ще не дійшла, але дискусії стосовно цього в останні тижні поновилися. І все це на фоні ускладнення відносин Мінська та Москви після взаємних звинувачень, пов’язаних із новими митами на нафту і газ.

Хоча Лукашенко нещодавно публічно застерігав від спроб поглинути Білорусь і навіть заявляв, що більше не вважає Росію «братньою державою», а у Кремлі запевняли, що про злиття в одну державу не йдеться, схоже, тиск на Мінськ Москва зараз тільки посилює. Чого вартий лише «податковий маневр» РФ, через який Білорусі доведеться платити за нафту більше. За даними білоруського Мінфіну, країна втратить через це 300 мільйонів доларів.

Тим не менше, після чергових переговорів з Путіним Лукашенко заявив, що Мінськ готовий активізувати діяльність робочої групи з питань російсько-білоруських відносин після різдвяних свят.

Вірогідність сценарію російської окупації Білорусі і потенційні загрози для України та всієї Європи, для ІА ZIK прокоментував директор Інституту зовнішньополітичних досліджень Григорій Перепелиця.

Союзна держава, безумовно, передбачає поглинання Білорусі та перетворення її на декілька федеральних округів. Така концепція уже є, і я думаю, що військова доктрина – це тільки початок цього поглинання.

У білоруській Конституції було записано принципи нейтралітету. Ніякого нейтралітету, звісно, і близько не може бути, тому що Білорусь стала членом Ташкентського пакту – договору з колективної безпеки СНД (підписаного у 1992 р. – ред.), тобто воєнного союзу. І сьогодні ця нова військова доктрина тільки закріплює, власне, союзні відносини, які дають Росії право розміщувати там свої війська.

Ідея союзної держави свого часу була ініційована самим Лукашенком, оскільки Єльцин уже був хворий і практично недієздатний, Москва пережила дефолт, економіка була розграбована олігархами і, відповідно, російське суспільство потребувало сильного авторитарного лідера, якого якраз своєю політикою демонстрував Лукашенко. Тому створюючи союзну державу, він прагнув зійти на трон Кремля. Але потім, коли прийшов Путін, весь цей проект був відставлений. Сьогодні ж, після чотирьох років російсько-української війни, Путін розуміє, що «собіраніє русскіх зємель» просувається не так успішно, як він хотів би. Ця війна, яка продовжується, не дозволяє Путіну досягти фінальної мети – повернути пострадянський простір у лоно Росії і таким чином виправити цю «геополітичну катастрофу», як він сказав про розпад Радянського Союзу.

Це, власне, стратегічна мета номер один, яку потім він намагається трансформувати у більш глобальну мету – відновлення Росії як світової держави, яка могла б керувати світовими процесами. І тому він фактично веде цю гібридну війну на два фронти. По-перше, намагаючись повернути втрачені в результаті розпаду СРСР території, дискредитувати суверенітет нових незалежних держав і відновити повний політичний контроль над цим простором, а також, звісно, воєнний контроль і т. д., що уже є питанням не об’єднання, а поглинання.

Оскільки стосовно України всі ці інтеграційні проекти – тобто поглинання мирним шляхом – не вдались, був розв’язаний воєнний сценарій. Тут Путін не розрахував стратегічно. Він думав, що можна Україну поглинути, як це було з Кримом, але війна на Донбасі змушує його переглядати плани і повертатися до таких мирних проектів поглинання, як союзна держава. Таким способом у 1922 році була повернута територія України у склад Росії під виглядом Радянського Союзу. І зараз Путін повертається саме до такого проекту стосовно Білорусі. Тому він не випадково згадав цей союзний договір, оскільки відповідні юридичні рамки вже існують. Ця концепція вже ратифікована і білоруським парламентом, і Державною думою Росії. Можливо, помилка Путіна була в тому, що він, розчарувавшись після українського Майдану в ефективності таких реінтеграційних проектів поглинання, пішов війною на Україну. І якби він пішов на Білорусь, то був би ближче до мети.

Що таке фактично білоруський суверенітет? Це імунітет Лукашенка і не більше. Оскільки білоруси втратили свою національну ідентичність, втратили свою мову як державну, можна сказати, що вони повністю русифіковані. І думаю, що більша частина білорусів не буде проти такого союзу, тоді як у ще єльцинські часи вони були за нього. Я навіть пам’ятаю, як у ті роки вони моделювали на підставі цієї союзної держави щось типу ЄС. Коли приїжджали у Внуково, то там на прикордонних пунктах пропуску був окремо прохід для громадян союзної держави – як зелений коридор – і окремо для всіх інших. Уже тоді моделювалася така концепція поглинання.

Лукашенку зараз якраз і дали зрозуміти чітко, що він буде залишатися на посаді, поки вони не завершать облаштування союзної держави. Його можуть залишити ще на певний період з тією умовою, щоб він передав білоруський суверенітет Росії. От на цей час його можуть залишити. Звісно, що тоді йому дадуть всі гарантії і всі преференції, в тому числі й фінансові, щоб йому вистачило і своїх правнуків забезпечити.

Якщо ж він на це не погодиться, то йому чітко пояснять, що в 2020 році він свою кандидатуру не буде висувати, якщо хоче залишитися живим. І за ці два роки будуть готувати якусь маріонетку, яка погодиться на фактичне знищення білоруського суверенітету.

Якщо Путін реалізує цей сценарій, це дасть йому, по-перше, територіальне збільшення Росії і практично ліквідацію Білорусі як буферної зони. Це буде означати, що російські війська вийдуть на кордон з Польщею і країнами Балтії. Тобто великою мірою це можна трактувати як новий проект Ріббентропа-Молотова – поглинання Білорусі як буферної зони. З усіма наслідками, тому що Білорусь займає дуже важливу стратегічну позицію з точки зору наступу на Захід. Вона має прекрасну інфраструктуру, це на порядок збільшує загрозу для Заходу і, насамперед, для центральноєвропейських країн НАТО.

Ну а в нас протяжність російської воєнної загрози зросте ще більше. Від кордону з Білоруссю в нас до Чернігова десь близько 90 км, а від Чернігова і Київ зовсім недалеко. Тобто це найменша дистанція для захоплення Києва і найбільш небезпечний напрямок, адже в такому вузькому секторі дуже важко побудувати ешелоновану оборону. Тому, звісно, це збільшить загрозу для існування і виживання України. Але, з іншого боку, утворення такої союзної держави буде відволікати увагу Кремля від України, тому що треба буде облаштовувати нові території, встановлювати там свою владу і все таке інше.

Ніякої реакції Заходу не буде і не варто цього очікувати, тому що це буде двосторонній процес. Тобто буде підписана якась проміжна угода про таку трансформацію, передачу органів державної влади з Мінська у Москву, що відбуватиметься поступово. Тому Захід навіть з точки зору легітимності не матиме великих заперечень, бо якщо ця угода підписана з двох боків, то це значить, що все відбувається добровільно…

Захід і так побоюється Росії й намагається всіляко покінчити з цією українською проблемою, з цією війною на Донбасі, щоб відновити стратегічне партнерство з РФ. Тому, як ви бачите, навіть на російську агресію в Україні Захід реагує доволі обмеженими секторальними санкціями, які, будемо відверті, вирішального впливу на російську економіку і, тим більше, на російський політикум не чинять.

А у Білорусі ж не відверта військова агресія, а добровільний процес – як об’єднання Німеччини. Якщо Захід на агресію Росії проти України реагує так мляво, то які у випадку Білорусі можуть бути заперечення?

Підготувала Тетяна Штифурко,
ІА ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Оригінал публікації на сайту ZIK

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *