“Вирішення економічних проблем лежить у політичній площині”

Потік трудової міграції з України припиниться, коли наша держава сама розвиватиметься і люди побачать перспективу працювати вдома. Тоді й рівень зарплат не буде відрізнятися в рази від наших географічних сусідів, наголошує Андрій Новак, голова Комітету економістів України.

“Трудова міграція з України буде до того часу, доки рівень зарплат в рази відрізнятиметься від європейських. Це не добра воля людей їхати звідси. Українці не можуть знайти роботу з гідною зарплатою, тому шукають її за кордоном.

Будуть гідні зарплати тут – зникне мотивація покидати свою родину, свій дім, свою землю, їхати в чуже середовище і бути там чужим. Все це припиниться, коли країна розвиватиметься. Це пережили всі без винятку тепер уже розвинуті країни. Це проходила й у 1950 – 1960 роках Італія, коли її громадяни масово виїздили у США. Поступово, враховуючи гостру соціальну напругу, люди під час виборів робили свій вибір більш виважено. Із 1970 років Італія почала стрімко розвиватися. Сподіваюся, ми швидше пройдемо цей шлях”, – вважає економіст.

На своє місце у світовій геополітиці, світовій економіці у нас три-чотири роки. Тобто ми маємо шанс. І 2019-ий стане ключовим моментом, як ми цим шансом скористаємося

– Скажіть, будь ласка, наскільки економіка України сьогодні є здоровою?

– Найважчі роки з точки зору економіки ми вже пережили. Це 2014-ий і 2015-ий. З другого кварталу 2016 р. ми перейшли зі стадії падіння економіки до її зростання. До речі, падіння почалося не з війною у 2014-ому – остання хвиля падіння ВВП України почалася ще в другій половині 2012 року. Це відбувалося тому, що роками Україна розраховувала лише на зовнішню допомогу, і коли ця допомога в якийсь час призупиняється, то одразу настає криза. Пояснення криз є різні – то фінансова, то енергетична, то продовольча…

– Напевно, комусь було не вигідно, щоб Україна успішно розвивалася.

– Так. Тепер ми розуміємо, що ті уряди за президентства Януковича дуже багато речей робили навмисно, аби нашкодити національній економіці. Скажімо, штучно формували величезний дефіцит зовнішньої торгівлі, який призводив до того, що гривня час до часу не просто девальвувала на два-три відсотки, а провалювалася! Таких декілька провалів були спровоковані тим, що спеціально формувалося дуже велике негативне сальдо в торгівлі. Переважно через те, що закуповували непотрібні нам об’єми російського газу. Мовиться про уряди Азарова, Тимошенко…

– На догоду Росії?

– Звичайно. Гроші з нашого бюджету йшли до Росії. У такі найбільш кризові роки Україна закуповувала 50 мільярдів кубів російського газу, який нам абсолютно не потрібен. Враховуючи, що у нас власного видобутку 20-22 мільярди кубів на рік.

– Прошу сказати, свого газу нашій державі достатньо для споживання в непромислових масштабах? Адже так багато міфів навколо цього…

– Є реальні факти: газу власного видобутку в кількості 20-22 мільярди кубів на рік цілком достатньо, аби повністю покрити потребу в ньому населення.

– І не збільшувати ціну на газ!

– Звичайно. Утім тактика і теперішнього уряду, і практично всіх попередніх урядів у тому, щоби працювати не на інтереси громадян, а на інтереси енергомонополістів. Очевидно, що із зиском для себе. Відтак неадекватні ціни і тарифи, продовження монополії на всіх стадіях: від видобутку, переробки і до продажу населенню… Куди не глянь – усюди монополія. Тому аргументація на запитання, чому підвищуємо ціни, збільшуємо їх до ринкових, не витримує жодної критики. Чому? Бо в енергетичній сфері нема ринку, нема конкуренції на жодній стадії!

–  Які ризики для громадян України може мати підвищення ціни на газ?

– Житлово-комунальні послуги ми змушені оплачувати. Отож, у кожної сім’ї збільшується обов’язкова частина витрат, і люди змушені зменшувати необов’язкові витрати. Тобто українці будуть економити на продуктах, одязі, взутті, техніці. Як наслідок – зниження рівня життя людей. Ціну на газ таки підвищили на понад 23%. А що, рівень заплат в Україні зріс? Ні! Чи зріс рівень пенсій громадян? Ні!

– Так, зараз украй негативні настрої в суспільстві. Чимала кількість людей і далі виїздять із України на заробітки за кордон, бо тут, удома, не можуть звести кінці з кінцями…

– На жаль… Адже люди не можуть спрогнозувати своє життя не те що на перспективу – на п’ять-десять років, але й на завтра. Отож, просто виїздять із країни. У 2019-ому в Україні – президентські і парламентські вибори. Українці мають підбити підсумки, що всі ці політики з нами всі ці роки робили.

– Постійно чуємо від уряду про потребу кредитів від МВФ, а відтак – про потребу підвищення ціни газу. Так є насправді?

– Співпраця з МВФ – одна зі спекулятивних тем в Україні. Раджу подивитися в медійних архівах реакцію на співпрацю з МВФ наших політиків у період, коли ці політики були у владі та в опозиції. Точки зору різні. Коли політик в опозиції, то каже, що МВФ – це ярмо, що  нам не потрібна така співпраця. А коли та сама людина після виборів заходить у владу, то першою стежинкою куди біжить? До МВФ.

Гроші в банк варто класти в три однакові “кошики” – гривня, долар, євро. Якщо втратите на курсі гривні, то симетрично виграєте на курсі іноземної валюти

МВФ – це міжнародна фінансова установа, фонд якої формується донорами. Практично всі цивілізовані країни є донорами МВФ – лише в різних пропорціях. Скажімо, найбільшим донором є США. Після них йдуть Великобританія, Франція, Німеччина, Японія.

Навіщо створили МВФ? Бо це фонд, який може дати набагато дешевший кредит кризовій країні. Зараз Україна – кризова держава з різних аспектів – і економічного, і військово-політичного.

Але МВФ паралельно з грошима “дає” і якісь вимоги. Коли МВФ як фінансова установа, яка дає гроші, починає працювати з якоюсь країною, то виставляє загальні умови кредитування. Тобто є графік погашення кредиту і відсотки. Але коли МВФ бачить, що, взявши ці гроші під найнижчі відсотки, країна розпоряджається ними неефективно, тоді наступного разу додаються й рекомендації від МВФ. Тобто рекомендуємо наші гроші використовувати так і так – і це буде ефективніше для вас. Тобто хочемо мати гарантію, що ви зможете повернути ці гроші. МВФ – це фінансовий інструмент політики. Якщо на політичному рівні він прийняв рішення підтримувати нас у будь-якому випадку, то на економічно-фінансовому ринку, якщо країна не виконує чи не прислухається до його рекомендацій, вже висуваються вимоги.

Що є вимогами МВФ? Вимоги МВФ ніколи не є вказівкою чи навіть рекомендацією щодо ціни на будь-який товар. МВФ немає жодного стосунку ні до тарифу на газ, ні до лісу-кругляку! Це все вигадки наших політиків, які “сидять” на відповідних схемах – газових, лісу-кругляку та інших і придумують казки, що ми мусимо таке робити. Мовляв, це не ми – це вимоги МВФ. Це прямий обман українців!

Тактика і теперішнього уряду, і практично всіх попередніх урядів у тому, щоби працювати не на інтереси громадян, а на інтереси енергомонополістів

– Які країни, окрім нашої, сьогодні співпрацюють з МВФ?

– Це 120 країн, із них кризових – 20. МВФ працює з усіма на однакових умовах і принципах. Україна – серед кризових країн.

– Чи мали ви змогу спілкуватися з главою уряду Володимиром Гройсманом або Президентом України Петром Порошенком, щоб донести своє бачення стану економіки в країні.

– Я все завжди публічно говорю. Стратегічні речі викладені в моїй книзі “Як підняти українську економіку”, яка вже пройшла п’ять видань. У цій книзі я пропоную свій варіант моделі розвитку країни. Переважна більшість українських політиків і бізнесменів мають цю книгу в різних виданнях.

– А вас не кликати працювати в уряд?

– Я був радником двох прем’єр-міністрів. Перше “пришестя” Тимошенко, згодом – в уряді Єханурова. Думав, якщо увійду в коридори влади, то зможу реалізовувати свої ідеї, але це не так…

– Чи ставили ви собі запитання, чому фахівців не цінують в Україні?

– Думаю, багато розумних людей ставлять собі запитання, чому в Україні не можна реалізувати свої ідеї.

 
фото: Олег Огородник

– Натомість в Україну запрошують “парашутистів” на міністерські посади в уряді, маючи свої професійні кадри!

– Серед 45 мільйонів українців є спеціалісти з усього. Але в Україні після другого Майдану була “мода” на закордонних. Влада наче хотіла показати, що шукає різні варіанти, як зробити краще. Та насправді всі ці “парашутисти”, зайшовши в нашу гнилу систему, не змогли в ній нічого зробити. У виборчому 2019-ому маємо можливість оновити владу. Україні потрібне максимальне оновлення влади. Від кожного з нас залежить майбутнє країни! Особливо від того, як ми проголосуємо під час виборів. Голосувати треба розумом, а не емоціями!

– Українці давно більше довіряють іноземній валюті, аніж гривні. Гривня має шанси зміцнити свої позиції?

– Сама процедура введення гривні у 1996 році була блискучою. Ми спокійно пережили цю грошову реформу. Гривня стала справжньою валютою. Вводили гривню при курсі 1,6 гривні за долар. Далі був 1998 рік… Нагадаю, тоді падав російський рубль, і це був психологічний чинник, що таке може чекати й гривню. Тож Українці масово побігли в пункти обміну валют…

Після цього в нас час до часу були провали курсу. Чому? Бо роками вели свідому політику (тепер вже це зрозуміло) на погіршення економічної ситуації. Зокрема й через курс. Торговельне сальдо формує уряд. Найбільше негативне сальдо у нас формується якраз у торгівлі з Росією енергоресурсами. Підвищується ціна на газ – і автоматично підвищується вартість пального. Зараз це підвищення через девальвацію гривні. 80 відсотків пального – імпорт. А обсяги виробництва свого пального ми не нарощуємо, лише скорочуємо…

– А чому така ситуація? Кому це вигідно?

– Надто багато українських політиків “сидять” на схемах з Росією.

– Головна біда України – не лише корупція, хабарництво, але й схеми…

– Так, схеми. Навіщо щось придумувати, працювати, якщо є схеми і обумовлені відсотки. Вирішення економічних проблем не лежить в економічній площині, тільки в політичній. Ці вибори будуть вирішальними: або ми кардинально змінюємо ситуацію і даємо країні шанс розвиватися, або наступні п’ять років не чекаємо жодних змін! Вирішення всіх питань – у політичній площині. Проблема в політичній волі реалізовувати хоча б якусь стратегію країни. Розвивати країну – не мета нинішніх політиків. Їхня мотивація – розвивати власні офшори. І тут є схеми, корупція.

– Попри негативи в Україні, звісно, є й позитиви. Як думаєте, які саме?

– Як кажуть, немає зла, щоб на добре не вийшло. Через війну, яку розпочала Росія в 2014-ому, Україна, як єдиний чинник стримування російської агресії, повернулася в геополітику. Тепер ключовий момент: ми знайдемо своє місце і запропонуємо світу, чому ми потрібні, чи не знайдемо! На своє місце у світовій геополітиці, світовій економіці у нас три-чотири роки. Тобто ми маємо шанс. І 2019-ий стане ключовим моментом, як ми цим шансом скористаємося.

Газу власного видобутку в кількості 20-22 мільярди кубів на рік цілком достатньо, аби повністю покрити потребу в ньому населення

Війна, як свідчить історія, це завжди поштовх до розвитку країни, як це не парадоксально. Необхідність захищати свою землю, своїх людей змушує акумулювати й ефективно використовувати всі можливі та неможливі ресурси – як внутрішні, так і зовнішні. Війна – це стимул для розвитку технологій. Бачимо, що справді є зрушення у військово-промисловому комплексі.

Щодо позитивів, то Україні надали зону вільної торгівлі з ЄС і з Канадою. Вже Китай пропонує зону вільної торгівлі. Нам – країні, в якій триває війна, дали “безвіз”. Це аванс.

– Які країни є зараз нашими стратегічними партнерами?

– Найкращі партнери – США, Канада, Великобританія. Всі ці країни мають єдину позицію щодо підтримки України.

– А Китай може стати нашим стратегічним партнером?

– Він уже ним стає і буде.

Співпраця з МВФ – одна зі спекулятивних тем в Україні

– Багатство України – родючі землі. Натомість ще досі є землі, які не обробляють. Багато дискусій точиться про ринок землі…

– В Україні, за різними оцінками, від 18 до 22 відсотків світового чорнозему. Це, звісно, наша перевага. Та цією перевагою потрібно вміти користуватися. Наразі нею користуються власники величезних агрохолдингів. В Україні досі “сірий” ринок землі. Це така ж спекулятивна тема, як і МВФ. До питання ринку землі не можна ставитися, як до чорно-білого: потрібен він чи не потрібен. Ринок землі, безумовно, потрібен, але питання – який? Якщо ринок землі запускати так, як приватизацію, то я проти такого ринку. Це має бути цивілізований ринок із ключовими запобіжниками. Перший – купити землю сільськогосподарського призначення може лише громадянин України. Тоді уникаємо всіх страхів, що іноземці приїдуть і все скуплять. Друге – має бути обумовлена максимальна площа землі сільськогосподарського призначення, яку може купити громадянин України.

 
фото: Олег Огородник

Ринок землі – це й цивілізовані орендні відносини та відповідна плата за оренду. Власники паїв зараз отримують копійки. Через три-п’ять років вартість української землі (не лише купівлі-продажу, але й оренди) зросте в рази. І власники паїв уже зможуть отримувати пристойні гроші.

– Які галузі в Україні найкраще розвиваються?

– Згідно з даними офіційної статистики, за останній рік найбільший ріст спостерігається в будівництві (12% росту), роздрібній торгівлі (6% росту) та в аграрному секторі (5% росту). Всі інші галузі мають або нижчі темпи росту, або падіння.

– Наскільки ефективним є проведення економічних форумів?

– Це дуже гарний майданчик для комунікацій. В одному місці і в один час зустрічаються зацікавлені. Хтось зацікавлений запропонувати себе, а хтось шукає. На форумах представники бізнесу між собою контактують, далі – зустрічі, переговори і співпраця.

– Під час Міжнародного економічного форуму у Львові заступник міністра економічного розвитку і торгівлі Михайло Тітарчук наголосив, що для України Львівщина є прикладом того, як має розвиватися бізнес. Який приклад, на вашу думку, подає Львівщина?

– Головний приклад – відкритість прикордонної області, більші можливості. Інше питання, як ними скористатися. Тобто акцентуємо на інвестиційній складовій чи торговельній. Багато років поспіль уся співпраця зводилась до торгівлі. Тепер більший акцент із торгівлі перенесли на виробництво, тобто на інвестиції у виробництво. Останніми роками запрацювали заводи західних виробників. Але наразі це поодинокі випадки, не тенденція.

– Ваші прогнози щодо курсу валют і пального. Чого чекати українцям найближчим часом, скажімо, до кінця року?

– Відповідно до Держбюджету-2018, закладений так званий річний курс – 29,3 гривні за долар, а курс на кінець року – 30,1 гривні за долар. Це план штучної девальвації гривні, якого, очевидно, дотримуватимуться уряд і Нацбанк. Якщо вони заклали такий курс, то вони на нього розраховують. Якщо іноземна валюта дорожчає, то автоматично дорожчають імпортні товари.

– А гроші де варто тримати – в банку чи в банці?

– Гроші варто тримати в банку. У будь-якому з чотирьох досить великих українських банків (“Ощадбанк”, “Приватбанк”, “Укрексімбанк”, “Укргазбанк”) або в банках з іноземним капіталом. Що робити з грошима, якщо вони у вас є? Покласти в три однакові “кошики” – гривня, долар, євро. Якщо втратите на курсі гривні, то симетрично виграєте на курсі іноземної валюти. Якщо маєте трохи більші гроші – купуйте земельні ділянки, нерухомість. Війна закінчиться, і нерухомість та земля почнуть дорожчати.

А щодо пального, якщо триватиме девальвація гривні, зростатиме й вартість пального. Ми, як я вже казав, його імпортуємо (80% пального – прямий імпорт). Уже зараз нафтотрейдери закладають курс 30 гривень за долар.

Розмовляла
Ірина Цицак


У монографії “Як підняти українську економіку” автор пропонує долучитися читачеві до пошуку об’єктивних системних та суб’єктивних методологічних першопричин затягування економічної стагнації в Україні крізь призму визначальних параметричних факторів економічної політики.

Поряд з аналізом функціональних складових економічної системи розглядаються методологічні засади проведення економічної політики в Україні.

Сутнісною складовою книги є пропозиція автора щодо запровадження в Україні комплексної методології взаємоузгодженого використання фіскальних та монетарних важелів економічної політики як необхідної передумови забезпечення зростання економіки.

Оригінал публікації на сайту Львівська Пошта

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *